Четвер, 24.08.2017, 02:05
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 111
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Творчість читачів


Ступницька Людмила Олександрівна
Народилася 22 травня 1973 року в мальовничому селі Малий Стидинь Костопільського району Рівненської області. Саме тут, на лоні розкішної природи, і пройшло її дитинство.
В 1990 році Людмила успішно закінчила 11 класів Малостидинської школи. Дуже любила уроки мови та літератури, французької мови, біології.
Але найбільше хотілося стати вчителем української мови та літератури. Ще будучи ученицею, писала прекрасні твори та вірші про мальовниче село, Україну, про життєві турботи.
Після закінчення школи дівчина вступила до Рівненського педагогічного інституту на філологічний факультет. Її мрія стати вчителем-філологом здійснилася. В 1994 році, будучи студенткою ІV курсу, була направлена на роботу в прекрасне село Борщівка. Тут працює і нині. Школа для неї – то друга домівка. Всю душу і серце вона віддає дітям. В людях цінує доброту, порядність і чесність. Пише вірші. А ще дуже любить квіти. Виховує двох дітей і мріє, що вони житимуть за тими принципами і уподобаннями, що й мама, і що в такий час вони не загублять себе, а будуть жити й творити і прославляти неньку-Україну.

До мами на гостину

До мами їду на гостину,
Везу заквітчану хустину.
І ось знайома вже стежина,
І посміхається калина.
Он яблуня стара в цвіту,
І мальви під вікном цвітуть.
Барвінок аж повеселів,
Що я приїхала – зрадів.
А горда груша у садку
Вдягла крислатий капелюх.
За руки вишні узялись,
Вінки й намиста одягли.
Неначе сонце, вийшла мати,
Щоб доню в гості зустрічати.
І вмить непрохана сльоза
Уже у мами на очах.
Матусю, матінко, не плач,
За все, за все мені пробач.
Ласкаво маму обіймаю,
До неї ніжно пригортаюсь.
Мені здалось, що я дитина,
Що повернулась у дитинство.
Так стало добре і тепло,
Як ще ніколи не було.
Зайшла в світлицю. На столі
Смачний, рум‘яний, теплий хліб.
Матуся, мов невтомна бджілка,
А голос ніжний, як сопілка.
Як нам живеться, розпитала,
Про свою долю розказала.
Наплакались і насміялись,
І досхочу нарозмовлялись.
Гостинці стала я виймать,
І мамі хустку примірять.
Немов розквітла моя мама
Поміж червоними квітками.

¤¤¤

Вплела вже осінь в коси банти,
До школи кличе дітвору.
На квіти кинула серпанок
І зорі-роси на траву.
Зітхнули айстри веселкові,
Жоржини журяться в саду
І птахів трелі світанкові
Лиш зрідка можна вже почуть.
Гаптує осінь золоті мережки,
Додолу листя облітає.
Червоні з бурштину сережки
Калина гордо одягає.
Вплела вже осінь в коси банти,
До школи кличе дітвору.
На квіти кинула серпанок
І зорі-роси на траву.

Родина

Моя родина – в світі найбагатша,
Моя сім‘я – колиска назавжди,
Моя родина – мудрість і освята,
Від неї хліб, і цвіт, і всі плоди.

Ніколи я не відцураюсь роду,
Його нестиму в серці назавжди.
Нехай ніхто не втратить родоводу,
Хай крізь століття пронесе й віки.
Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi


Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz