Сульжик О.

Сульжик Олена Володимирівна народилася 16 листопада 1967 року в м. Братськ, Іркутської області. В 1972 р. сім’я переїхала на Україну в мальовниче село Лісопіль , де проживали дід та баба (батьки матері). В 1973р. не стало батька. Мамі  довелось тяжко працювати щоб утримувати сім’ю. Крім Олени ще була сестра Тамара та брат Саша. Мама працювала по змінах на цегельному заводі тому Оленку віддали навчатися в школу-інтернат. Там вона провчилась до 1979 року, а потім закінчувала Мащанську сільську школу. Наука давалась нелегко, а особливо іноземна мова. Після школи доводилось допомагати по господарству діду і бабуні. З великою любов’ю згадує Олена Володимирівна найближчих їй людей , які  виховували, навчили по-справжньому любити людей та навколишній світ. Дідусь був надзвичайно доброю і працьовитою людиною. У 1980 р. діда не стало, а через сорок днів після нього з туги померла і бабуся.
    У 1982 році по закінченні школи Олена вступає до текстильного технікуму в м. Ногінськ Московської обл.., де здобула професію прядильниці. Але туга за рідною домівкою не давала спокійно жити. В снах приходила красива Поліська природа, рідна хата, садок, друзі та рідня. У 1984р. повернулась на Україну.

Вишивати почала в 17 років коли захворіла та потрапила в лікарню. В палаті лежала жінка, яка навчила  вишивати хрестиком. Першою її роботою була накидка «Карась і Одарка». Вишивка стала Оленчиним порятунком від нестерпного болю, її зціленням. З часом хвороба відступила,а  вишивка зосталась духовним кредом всього її життя.

 Невдовзі Олена одружилась та народила двох дітей Романа та Наталю.

  Тяжке горе увірвалось в  сім’ю коли отримали звістку про загибель брата, який служив в армії. Мати не витримала тяжких страждань і в 1990р. її не стало. Тяжкі переживання, біль втрати підірвали і  здоров’я Олени. Тяжко хвора вона потрапила в лікарню. Довгих шість місяців скована поліартритом  знаходила втіху лише у вишиванні.

   Перша  виставка пані Олени відбулася в Рівному у 2003 році. Грамоти та диплом вперше отримала у 2008 році. Духовним її наставником, вчителем була завідуюча відділом фольклору та етнографії центру народної творчості м. Рівного Приймачук Катерина Аркадіївна. Неповторний слід , як згадує Олена Володимирівна, в її житті залишили семінари Раїси Цапун – доцента кафедри музичного фольклору інституту мистецтв РДГУ, фольклориста,етнографа, авторки п’яти дослідницьких і науково-методичних видань, яка професійно знайомила з художньою цінністю вишивки з особливостями орнаменту і технікою оздоблення та з обрядово-звичаєвою культурою.

 Серед творчого доробку Олени Володимирівни понад 300 рушників, серветок, вишиванок, картин, ікон. Нещодавно майстриня  почала виготовляти ляльки-мотанки, які поповнили її колекцію. ЇЇ неперевершені роботи неодноразово прикрашали виставки в бібліотеці, в краєзнавчих музеях Рівного та Костополя  та на міських виставках.