Неділя, 25.06.2017, 15:03
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 111
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Шк. від. ПШБ с. Деражне

вул. Шевченка,46      

Книжковий фонд-15385  Користувачів -578

Бібліотекар: Самчук Валентина Анатоліївна.

   ШКІЛЬНИЙ ВІДДІЛ ПШБ с. ДЕРАЖНЕ

    Шкільний  відділ ПШБ с. Деражне в даний час знаходиться  в приміщенні школи,  побудованої за ініціативою поміщика Д.Ф.Андро, якого підтримала земська управа у 1911-1912 роках. З плином часу  приміщення школи  відбудовувалося та добудовувалося декілька разів. Деражне було читаючим містечком. Про це свідчить О.Цинколовський в кн. «Стара Волинь і Волинське Полісся:Вінніпег,Канада,1884р.ст.352-354».

 У 1911 р. в Деражному окрім церкви, костелу, синагоги, працювало 32 крамниці і дві книгарні. А ось згадок про бібліотеку цього часу не виявлено.    У перуод УРН школа носить ім’я Т.Шевченка.

1928 р. в Деражному організована «Просвіта», голова товариства Бас Гордій Юрійович. При товаристві створено бібліотеку ; фонд становили  твори українських письменників та дитячої літератури. Бібліотекарем і скарбником просвітянської бібліотеки був Томко Омелько Самійлович.

      У 30 роки  школа була польська тому і навчання велося польською мовою. Невеличка бібліотека при ній  мала твори польських авторів:Кохановського,Сількевича, Словацького. Під час війни школа згоріла.

        Навчання відновилося у нововідбудованій школі  1 вересня 1945 року і учні користувалися послугами райкомівської бібліотеки. Адже Деражне бувший райцентр. Бібліотекарем була дружина першого секретаря райкому Печена Ніна. Пізніше, коли бібліотеку перенесли у школу (вона була в одному приміщенні з піонерською кімнатою),фонд поміщався в трьох невеличких шафах і бібліотекарем була жінка  директора школи Циганок Галина Степанівна.

     З 1957 по 1965 рік очолювала книгозбірню дипломований спеціаліст Нестеренко Леся Йосипівна. Основу фонду становили твори українських, російських та зарубіжних авторів, програмна література та дитяча. Пізніше зменшується контингент учнів у школі і  бібліотека має пів. ставки, тому спостерігається плинність кадрів, в основному вчителів-сумісників.

     1969 р. бібліотеку приймає Засс Р.В., майбутній поет. Фонд становить 5275 прим. 1971 р.  бібліотеку очолює керівник духового оркестру  Дубровик Ф.В.

Починаючи з 1978 року  бібліотекарями є спеціалісти: Чернецька К.А, Думанська Н.В., Вознюк Г.А.  Після  Рівненського Державного інституту культури  1984 р.  бібліотеку очолила і працює по нині  Самчук Валентина Анатоліївна.

Реорганізація бібліотечної справи на Костопільщині внесла свої корективи. Шкільна бібліотека залишилася  шкільним відділом  ПШБ с.Деражне.

 ІСТОРІЯ  СЕЛА  ДЕРАЖНЕ

        Назва села Деражне походить від слова «деражня», яке в свою чергу означає «місце первинної обробки деревини». Село в певний час називали Деражня, Деражно, Деражне.

      Свою історію с.Деражне розпочинає в глибинах 12-13 століть. Згідно з документацією, одна чи з найперших письмових згадок про с.Деражне у документі №51 за червень-серпень 1274 року така: «Ігумен монастыря Поча Дева Андрей презначи законников….Лаодикия, Максентия и Кастория в монастырь Деражненский». Якщо зважати на те, що монастирі засновувалися там, де проживало багато людей і , враховуючи вигідне в стратегічному і комунікаційному відношенні розташування поселення, можна зробити висновок, що воно, як на ті часи, уже було великим.

      До 1596 року Деражне числиться за князем Юрієм Чарторийським, до 1621 року- за Янушем Острозьким, потім деякий час ним володів князь Самуїл Корецький ід 7 червня 1622 року Деражно – місто князя Олександра – Януша Заславського воєводи Краковського. Католики запанували в Деражно 1614 року, коли син князя Василя-Костянтина Острозького, перший в роду католик князь Януш збудував тут костел. Він же надав містечку магдебурзьке право.

      З плином часу Деражне розростається і на карті Т. Маковського (1613р.) воно зафіксовано як місто.

     За переписом 1677-79рр. Деражне – містечко князя Радзівілла. Тільки після поділів Польщі ( 1793-1795 рр.) волинські землі були возз’єднані із землями, що входили в Російську державу.

     Після третього поділу Польщі власником Деражне стає Тадеуш-Божидар Подгороденський. Він володів більш як 2 тис. десятин землі, тримав вотчину, суконну мануфактуру, на якій працювало 42 робітники. У 1816 році за рік вироблено 2300 аршинів сукна і 250 аршинів байки. Підгороденський створює у 1803 році в с.Деражне школу..

         Російські царі щедро роздавали Волинські землі. Деражне стає власністю Федора Андро – офіцера лейб гвардії гусарського полку. На території церкви поховані син і онук Федора Андро. Майже три роки жила в с.Деражне дружина Ф.Андро Анна Оленіна, з якою зустрічався О.С.Пушкін і присвятив їй цілий ряд прекрасних творів. Похована А.Оленіна на території жіночого монастиря у Корці, де була садиба молодшої дочки Ф.Андро.

    Після вводу в дію південно-західної залізниці відпала необхідність у Горинському водному шляху. Наприкінці 19 століття за згадкою сучасника : « Деражне – містечко нічим неприглядне, окрім чудового парку, закладеного садівниками англійської школи».

       У 1909 році село належить до Ровенського повіту, Деражнянської волості:123 двори.      Під час І Світової війни село Деражне було зруйноване.

      У 1910 році власником села стає Дмитро Федорович Андро. На 01.07.1939 року с.Деражне Деражнянської волості стає власністю Романа Потоцького, який мав 882 га орної землі, відбудовує палац Підгороденського, створює кінний завод.

      У вересні 1939 року основна частина західноукраїнських земель, які перебували до того часу у складі Польщі, була возз’єднана з Українською РСР. 4 грудня 1939 року була утворена Ровенська область і Деражненський район, який проіснував до 1959 року

       Мирне життя було перервано нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз. Вже 28 червня 1941 року село Деражне було окуповане загарбниками. Найбільш трагічним роком в історії містечка Деражно став 1943. Село окупанти палили двічі. Перший раз окремі хати за списками, підготовленими зрадниками, за тиждень до Великодня. Другий раз на Вознесіння. Тоді було спалено усе село і церкву. Окупація тривала до 30 січня 1944 року.

У 1945 році з ініціативи місцевих жителів відбудовано школу, у 1947 році- церкву. У березні 1945 року утворюється колгосп, відкривається лікарня. Деражненське лісництво відкривається в 1963 році.

 

Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi


Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz