Середа, 20.06.2018, 21:39
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 123
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Романюк М.Г.

Романюк Микола Гордійович

Народився 12 червня 1926 р. в с.Майдан, Костопільського району, Рівненської області.

Забрали на фронт у травні 1944-го року. Військкомат знаходився в селі Деражне, звідки і пішов на війну. «По дорозі в Рівне на нашу колону налетіли німецькі літаки і почали бомбити. З Рівного нас повезли на Київ, а звідти – у Смоленськ». (з розповіді Миколи Гордійовича.)

Служив в окремому 899-му саперному стрілковому корпусі. У селі Борсуківка, що в Білорусії, пройшов чотиримісячне навчання у школі мінерів. А звідти на –фронт.

      З кровопролитними боями пройшов дорогами Литви, Східної Прусії, Польщі, Німеччини. Визволяв м.Кенінгсберг. Після зустрічі з американцями на Ельбі підрозділ, в якому воював Микола Романюк, відправили у Прагу. Там він ніс службу ще шість місяців. А коли повернувся додому, працював  в Івано-Долинському спецкар’єрі.

       Нагороджений:

Орден

Орден «За  мужність ІІІ ступеня»

«Отечественной войны ІІ степени»

Медаль «За взятие Берлина»

«Захиснику Вітчизни»

Ювілейна медаль

«20 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»;                                                                                                                       

«30 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»;

         «40 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»;

         «60 років визволення України від фашиських загарбників»

         «60 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»;

         «65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»;

         «50 лет Вооруженных сил CCCР»;

         «60 лет Вооруженных сил CCCР»;

         «70 лет Вооруженных сил CCCР»

Інформація надана ветераном Романюк Миколою Гордійовичем  

Матеріал з газети:

Никончук О. Спогади фронтовиків  Другої світової війни : [про Миколу Романюка з села Майдан] / О. Никончук // Новини Костопільщини. – 2018. – № 18 (5 трав.). – С. 2.

- Після визволення нашого краю від гітлерівців почався перепис осіб чоловічої стагі та їх мобілізація на фронт. Наш військкомат знаходився в селі Деражне, звідки мене й забрали на війну. Коли везли з Деражного в Рівне, нашу колону почали бомбити німецькі літаки. Ми попадали на землю, хто де. Літаки кілька разів пролітали над нами, скидаючи бомби. Тоді багатьох вбило і поранило. Хоча кілька бомб розірвалося й біля мене, дякуючи Богу, залишився живим та неушкодженим. З Рівного нас повезли на Київ, а звідти - у Смоленськ.

Із Смоленська до лісу йшли цілий день. Капітан Жохов - попереду, а інший офіцер позаду нас. У лісі чекала польова кухня. Поївши, пішли далі. В сумерках добралися до села Барсуки. Капітан сказав, що тут будемо ночувати. Усіх завели у великий корівник. Там було темно і волого. Полягали на соломі. Її в корівнику було вдосталь.

На початку квітня 45-го почався наступ на Кенігсберг. Командуючі фронтами отримали наказ від Сталіна заволодіти містом як-найшвидше і будь-якою ціною. Сюди було стягнуто більше 200 тисяч військ, багато тяжкої техніки. Нам, саперам, завжди доводилося йти попереду основних груп. Гітлерівці розуміли свою приреченість, але не поспішали здаватися й опиралися з усіх сил. Під час штурму Кенігсберга поклали голови десятки тисяч наших бійців. Було взято в полон майже 90 тисяч полонених гітлерівських солдатів.

Від Кенігсберга мій шлях проліг на Берлін. Це був останній гітлерівський плацдарм, і фашисти обороняли його з усіх сил. Кровопролитні бої велися за кожну вулицю, кожен дім. Під час боїв обидві сторони зазнали дуже великих втрат. Після того, як нашим військам вдалося захопити східну частину міста, усім жителям наказали вивісити у вікнах білі прапори. По тих вікнах, де не було вивішено білих прапорів, вівся нищівний вогонь.

У Берліні пробув кілька днів. Дуже добре пам'ятаю, як одного дня бійців нашого саперного корпусу повезли до великого собору, що знаходився за містом. Там було багато німецьких полонених. Дванадцять із них стояли окремо. То були генерали. Прості солдати дивилися нам в обличчя, а есесівці - в землю. Біля собору зібралося багато німецьких жінок з малими дітьми. То були матері, жінки і діти полонених. Вони плакали і кричали. Нашим завданням було не пропустити їх до полонених. У кожну машину помістили німецького полоненого генерала і чотирьох наших бійців. їх повезли на аеродром, а звідти - в Москву. Наш підполковник пояснив німкеням: «Вы не стойте и не плачьте, дамы, ваши мужья будут в плену в Москве».

Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi



Що таке віртуальна довідка?

Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2018
Створити безкоштовний сайт на uCoz