ПШБ с. Злазне

вул. Шкільна, 42

Книжковий фонд-19796  Користувачів-637

Бібліотекар: Федорошина Людмила Юріївна

 ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

   У 1947 році  бібліотека існувала  як хата-читальня, завідував нею учасник Великої Вітчизняної війни Іван Середа. Книги для читальні  привіз 1946 року Коротченко Микола  Євтухович. У 1948-1950 роках  хату-читальню очолив Шершун Омельян Бенедович. Збільшувався  фонд, збільшувалося і читачів.  Проводилися голосні читки, готували  вистави, вечори. 

   В 1953 році фонд перенесено до однієї з кімнат сільської ради. На той час завідував бібліотекою Писарець Олександр.  Його роботу  з 1953 до 1986 року продовжувала   Софія Омельянівна Лопоша. В той час  книжковий фонд перенесено у приміщення старого медпункту.  Добра матеріально-технічна база,тепло і світло та  більше 12 тисяч книжкового фонду дало змогу залучити до читання 858 читачів. Бібліотека з гордістю носила почесне звання «Бібліотека відмінної роботи».

   В 1952 році у місцевій школі організовується  фонд шкільної бібліотеки на чолі з Гриб  Любов’ю Михайлівною, яка пішла на пенсію 1992 року.

   Після  реорганізації бібліотечної справи в районі 1998 року, шляхом об’єднання шкільної і сільської бібліотек утворилася  публічно-шкільна бібліотека с. Злазне з книжковим фондом більше 14 тисяч примірників, з них  біля п’яти тисяч підручників. Бібліотека  знаходиться у школі . Має комп’ютер, в майбутньому – підключення до Всесвітньої мережі – Інтернет.

с. Злазне  Костопільського району Рівненської області.

   Село Злазне розташоване на лівому березі Горині за 20 км. від районного центру.

           1577 р. – перша документальна згадка про село Злазне  в польських джерелах (було 17 димів і майже 100 жителів).

           В 1583 р. так зване село Узлазна належить до Степанської волості князя Костянтина Острозького..

           У 1629 р. в селі нараховувалося 93 дими, тобто приблизно 558-600 чоловік. За  польським переписом 1921 року чисельність населення  становила 1899 чол., у 1964році- 2052 чол.

        За однією з легенд назва села походить  від слова «злазити». Можливо перші поселенці прибували сюди на човнах чи плотах і злізли на берег. Деякі старожили твердять, що назва походить від слова  «злазитись», тобто сходитись. У  1460 р.  село складалось із 3 будівель. Архівні документи свідчать, що власник села граф Ворцель, брав участь у польському повстанні 1831 року, за що у нього конфіскували с.Злазне. 1849 – 1852 рр. – село перебувало у власності Соломії Геронімової, дочки Ворцеля.

 Під час земельної реформи 1861 р.  поміщики забрали найродючіші землі. 1891 р. – побудована Свято-Миколаївська церква.

       У 1911р.  с. Злазне мало 236 дворів і 1711 жителів. І володів ними  жорстокий поміщик  Карачевської - Вовк Григорій. Становище  селян стало нестерпним і вони бунтували.

       До 1900 року  діти ходили до Ставецької  церковно-приходської школи. А цього року відкрито початкову церковно-приходську  школу в с. Злазне. Основним  навчання був Закон Божий.

       На території села  у травні-червні  1916 року здійснили наступальну операцію війська Південно-Західного фронту  під командуванням  генерала  О.Брусилова.

     21 липня 1919р. в с. Злазне Деражненської волості організовано  революційний  і селянський комітети, як органи державної влади. 1921 р. – за Ризьким договором Злазне опинилося під владою Речі Посполитої.

      У 30-і роки у с.Злазне  діяла підпільна трійка організації КПЗУ, яку очолював робітник каменотес  «Товариш Ігнат». Під час панської Польщі 1920-1939р.р. в с. Злазне діяла тільки 1 початкова школа.

           1939 рік. Першим головою сільської ради був Гожий Йосип Хомович. Відкрито першу семирічну школу, де навчалося 193 учні.

      3 липня 1941 року німці окупували село: забирали молодь до Німеччини, замордували понад 200 чоловік, в т.ч. і сільського голову, палили хати. В сусідньому селі Яновій Долині  створено концентраційний табір, проте навколишні селяни помагали полоненим. Після організованої втечі, німці жорстоко розправилися з тими,що залишилися, а їх було понад 2500 чоловік.

     19 січня 1944 року с.Злазне визволене воїнами 121 гвардійської стрілкової дивізії під командуванням  генерал-майора  Гервонія  Л.Д. Проте із 550 хат села залишилося 3 – все  було спалене.

      10 березня 1946 року відкрито початкову школу, 1949 р. переведена на семирічне навчання, а з 1959  перейшла у новозбудований корпус і стала середньою. Уже в 1987 році школа переведена у новозбудоване триповерхове  типове приміщення.

   У 1949-1950 роках утворено колгосп «Перемога» з першим головою  Лопошою П.Г.

  1966 року село відійшло до Костопільського району.

    У грудні 2005 року відкрито нову лікарську амбулаторію, аптеку.

     У селі на розі шкільного подвір’я, напроти Свято-Миколаївського храму, стоїть пам’ятник односельчанам  тим, котрі загинули на фронтах Другої світової війни.

      «Від сільської хати – до Верховної Ради», -  так можна сказати про Миколу Харитоновича Шершуна. Його ім’я, як талановитого організатора лісництва, відоме не тільки на Рівненщині, а й далеко за межами Поліського краю.  У 1990 – 1994 роках був депутатом першого скликання Верховної Ради України. Микола Харитонович, звідки він пішов у широкий світ. Навідується до своїх односельців, щоб поспілкуватися з ними, допомогти вирішити ті чи інші проблеми.

 Кількість населення в Злазному становить 1500 чоловік.

.За часів Незалежності землю що належала колективному господарстві, розпаювали. Торгівельні заклади перебувають у руках 13 приватних власників. Підприємницькою діяльністю займається 30 суб’єктів господарювання, в основному з обробки каменю.

В с. Злазне є: Злазненська сільська рада, ЗОШ І-ІІІ ст., клуб, публічно-шкільна бібліотека, церква, лазня,відділення зв’язку, медична амбулаторія, кафе.

Використана література:

Карп’юк А.

Злазне і його околиці. – Костопіль, Костопільська друкарня.- 2008.

Підготувала Федоришин Людмила Юріївна, бібліотекар  вислано 31.03.2014