Публічно-шкільна бібліотека-філіал с. Жалин

вул.  Набережна      

Книжковий фонд-10372     Користувачів-570

Бібліотекар: Прищепа Валентина Михайлівна

  ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

 1950 року  відкрита  семирічна школа. У невеличкій кімнаті у двох шафах зібрані книги, що видавалися вчителями . А підручники дітям  батьки купляли за свої гроші. В цей час у сільській хаті-читальні налічувалося біля 200 примірників художньої літератури. Перший бібліотекар  Крока  Філік Федорович. Пізніше книги отримували централізовано з району: Деражне, Степаня, Березного, Костополя – в залежності від  адміністративної  зміни району. Бібліотекар  Кошмакова  Ідя Азіковна.

 1958 рік.  Бібліотека перенесена  у новий клуб, зроблені  нові  стелажі. Бібліотекар Волинець Любов Данилівна. В 1963-1996 роках  очолювала книгозбірню  Кравчук Ольга Максимівна.  До послуг 500 читачів книжковий фонд більше 7 тисяч. Бібліотека –одна з кращих у районі, носила почесне звання «Бібліотека відмінної роботи».

  Після реорганізації  утворена публічно-шкільна бібліотека с. Жалин, де бібліотекарем Прищепа Валентина Михайлівна, об’єднаний фонд становить 12573 прим.

 

с.Жалин  Костопільського району, Рівненської області

 Село Жалин належить до Яполотьської сільської ради,   знаходиться на  лівому березі річки Горинь і знаходиться  за 18 км від районного центру та за 54 км від м.Рівне.

У письмових згадках село вперше згадується в 1620 році. Є припущення, що назва села виникла  від слова «жало». Так у цій місцевості  називають людину, гостру  на язик,- дошкульну.

Розповідають, що на місці сучасного села було озеро. З часом воно висохло. Виявилось, що землі, звільнені з-під води, досить родючі, і люди почали їх заселяти. Про благодатні грунти дійшла чутка і до панів. Спочатку сюди прибув поміщик на прізвище Жалін. Кажуть, що він був добрий у ставленні до людей. Проте  довго не затримався і виїхав невідомо куди. Незабаром  прибув інший. Той відразу показав свою круту вдачу. Нового власника  незлюбили кріпаки. Шкодували за попереднім.  Нібито  і звідси ймення села Жалин.

Друга версія. На широких ланах, що простягаються аж до лісу, хлібороби вирощували жито, пшеницю. А від того, що врожай збирали серпами (жали), то й поселенню дали назву – Жалин.

 Згідно церковних відомостей  дані про с. Жалин відносяться до 1776 року,  - тоді була побудована церква в ім’я Преображенія Господня на кошти бувшого поміщика Констануши … У ХVІІ ст. відбулася велика битва з турками. Від турецького розгрому залишені кургани і могили, а місце бою і зараз носить назву Турієво.

  На початку ХІХ ст. землі села належали поміщику  Станіславу Ворцелю, а  ХХ ст. - графу Езерському. До села Жалин належав хутір Волька Жалинська, нині село Волиця.

З 1862 року, після відміни  кріпосного права, у сусідньому селі Яполоть почала працювати церковно-приходська школа, яку відвідували і жалинські діти. На середину 1880 року в с. Жалин нараховувалося 82 двори, де проживало  684 чоловіки.  Жили селяни в курних хатах, одягалися в домотканий одяг, взуттям служили постоли із лика в’яза. У 1880 році  поміщики почали продавати землю по 500 крб. золотом за десятину.

 До 1920 року село належало до Стиденської волості  Рівненського повіту. З 1920 року - панській Польщі. В основному  селяни трудилися на землі,  молодші у Яновій Долині били камінь та працювали на лісорозробках.

В 1931 році ,у жнива, селом пройшов  великий пожар, де згоріло 3 частини села. Жалинці  робили землянки, пізніше в урочищі  Ольшина – хати.  3 вересня 1939р. коли  Західна Україна приєдналася  до України в селі організовується сільська рада та  відкривається школа.

 28 червня 1941 року село окуповане німецькими військами,  - а  визволене  Радянською Армією 19 січня 1944 року. Знову  запрацювала  сільська рада, школа, клуб, бібліотека. Село Жалин з цього часу  належало до Деражненського району.

  Нещастя обрушилося на селян 1948 року: за один місяць від холери  померло 24 душі. Був великий падіж худоби. А річка Горинь у 1945-1947 роках затоплювала село.

 15 жовтня 1949 року в селі організовується колгосп ім.. Хрущова (голова  Кравчук Т.І).  А з  17 квітня  1958 року с. Жалин належить до Сарненського району. 1959 року в результаті  укрупнення колгоспів колгосп Сталіна (с.Яполоть) об’єднано з колгоспом «Зоря комунізму» (с.Жалин).

3 квітня 1963 року село відійшло до Березнівського району. А з 5 квітня 1963 року колгосп «Зоря комунізму» перейменовано в колгосп  «Зоря». 

 1950 року  відкрита  семирічна школа. У невеличкій кімнаті у двох шафах зібрані книги, що видавалися вчителями . А підручники дітям  батьки купляли за свої гроші.

1913 року контору колгоспу перебудовано під  ЗОШ І – ІІ ступенів.

 В цей час у сільській хаті-читальні налічувалося біля 200 примірників художньої літератури. Перший бібліотекар  Крока  Філік Федорович. Пізніше книги отримували централізовано з району: Деражне, Степаня, Березного,Костополя – в залежності від  адміністративної  зміни району. Бібліотекар  Кошмакова  Ідя Азіковна.  1958 року  бібліотека перенесена  у новозбудований  клуб, зроблені  нові  стелажі. Бібліотекар Волинець Любов Данилівна. В 1963-1996 роках  очолювала книгозбірню  Кравчук Ольга Максимівна.  До послуг 500 читачів книжковий фонд  сягав більше 7 тисяч. Бібліотека –одна з кращих у районі, носила почесне звання «Бібліотека відмінної роботи». Після реорганізації  утворена публічно-шкільна бібліотека с. Жалин , де  працює бібліотекарем Прищепа Валентина Михайлівна, об’єднаний фонд становить 12573 прим.

Відомі особистості села: Крока В.І. депутат обласної ради, вишивальниця Захожа Ольга Іванівна,килимарки: Оніщук Текля Олексівна, Прищепа Філіна Тохилівна, майстри по виробництву меблів: Оніщук Руслан Адамович, Базилевський Микола Тарасович. Приватні підприємці: Кравчук Михайло Михайлович та Стасюк Сергій Миколайович працюють  по виготовленню  пам’ятників з базальту.

В селі проживає 653 людини. Працює ЗОШ І-ІІ ст., 2 магазини, кафе,  медпункт, поштове  відділення, православна церква.

Підготувала Прищепа В.М. бібліотекар

Використана література:

1. Стежками легенд і переказів: фольклорні топоніми Костопільщини .- Костопіль: Костопільська друкарня .-  с.16
2. Спогади  старожилів села.