Субота, 19.08.2017, 15:59
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 111
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

ПШБ с. Велика Любаша

 вул. Шевченка,109

 Книжковий фонд-14286  Користувачів-542

 Бібліотекар Петренчук Лариса Романівна

ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

Найбільшого  розквіту бібліотечне обслуговування  набуло в той час, коли очолювала культ заклад Будько Ольга Василівна.Це були 1967-1993 роки. В бібліотеці було тепло, затишно,  багато нової літератури та періодики та задоволених читачів. Книжковий фонд налічував  більше 11 тисяч,багато періодики. Поблизу бібліотеки була  велика середня школа, яку згодом переселили у с. Підлужне.Книгозбірня носила почесне  звання «Бібліотека відмінної роботи».

 

Після реорганізації  бібліотечної системи книжковий фонд  налічує 13715 прим. для 515 читачів. Приміщення не опалюється.

 ІСТОРІЯ СЕЛА ВЕЛИКА ЛЮБАША

     Село Велика Любаша  належить до Підлужненської сільської ради, знаходиться за 10 км. від районного центру, від обласного – 45 км.

       З розповідей старожилів  відомо, що село стародавнє: воно існує більше 400 років.

        Перша версія походження села: землі села належали  багатому поміщику, який  на честь своєї старшої дочки Люби  заснував поселення під назвою «Велика Любаша».  Згідно іншого  переказу (Марчука Оксена):  колись, в давнину  річка,  що протікає посеред села  мала назву  Любаша. І від назви річки, яка згодом з невідомих причин перейменована на Замчисько , походить назва села.

         За переказами  старожилів  у давнину тут побував  Богдан Хмельницький, який поставив старшим у селі  козака Лобача. Після   загибелі  козака до вдови пристав  у прийми син  пана Горохольського, який проживав у селі Космачів

        Село В.Любаша в ХУІ ст. належало князям Острозьким, пізніше Чарторийським, котрі розвинули тут різні промисли. Вони збудували завод з видобутку залізної руди          ( звідси - Руда), а з ХІХ ст.  він перетворений на завод залізних виробів. На  тому місці, де видобували залізну руду, місцеві мешканці часто знаходили так званий жужіль –  «перепалене  каміння».

      За кріпосного права важко жилося селянам, працюючи по  три, чотири, п’ять днів на пана. Щоб мати проточну воду, поміщик наказав прокопати канал довжиною до 2 км., шириною – до 30 м, глибиною понад 5 м. Канал виходив од річки Горинь і знову з’єднувався з нею через  річку Замчисько.

       Церква дерев’яна, збудована,  в 1742році за кошти парафіян. Через 100 років приміщення відремонтоване на пожертвування прихожан і поміщика князя Радзивілла. Засновником династії служителів місцевої церкви став  священник  І.Г.Боруцький, його справу продовжили:  син Михайло, внук Андрій. 1942 року храм спалений фашистськими окупантами. 1990 року розпочалося спорудження  нової церкви на тому самому місці, де раніше стояла  сільська святиня. Минуло якихось 2 роки – і храм було збудовано. Урочисте відкриття Свято-Миколаївського храму  Київського патріархату відбулося  19 травня 1992 року священником Андрієм Михайловичем Кононцем.

         Школа в селі виникла приблизно в першій половині ХІХ ст. ЇЇ побудували на пагорбі за річкою Замчисько, неподалік церкви і мала статус церковно-приходської. Дітей навчав дяк. У 1875 році приміщення навчального закладу  згоріло. У 1921 році засновано польську школу  - три класи, проте через 2 роки її закрили через те, що батьки  не хотіли  викладання польською мовою. У 30-х роках у селі існувала  4-класна школа, яка знаходилася  у будинку священника  Боруцького М. М. Цей будинок  зберігся і досі. За радянських  часів він став основним приміщенням Великолюбашської школи. Після вересневих подій 1939 року відкрито початкову школу  з українською мовою навчання. Під час війни школа закрита, а навчання відновлено  весною 1944року.  Пізніше приміщення добудоване, а з 1952 р. реорганізована у семирічку. У 1962-1963 навч. р., за часів Хрущова, було запроваджено 11-річне навчання.

     Під час російської революції  1905 р. на боротьбу проти експлуататорів піднялося і місцеве населення;  замки  князів  Радзівілова, а пізніше і  Чарторійського були розгромлені і спалені.

         Селяни піднялись на боротьбу проти панів, останні повтікали до Луцька,  а вже звідти повернулися із значними загонами війська і жорстоко розправилися із повсталими.

        В 1908 році в селі було 385 дворів, що зареєстровано в «Списках населених пунктів Волинської губернії  за 1909 рік» з населенням  737 чоловік.

              Під час Великої Вітчизняної війни село окуповане німцями. Зустрівши опір  місцевих жителів, фашисти палили будинки, інколи спалювали живцем у вогні людей, розстрілювали їх, вішали, піддавали тортурам;  хто мав змогу – ховалися в лісі. В листопаді 1943 року  селяни радо зустрічали народних месників. Звільнене село партизанами з’єднання двічі Героя Радянського Союзу С.А.Ковпака.  40  односельчан, учасників війни удостоєні нагород. В селі відкрито обеліск загиблим у роки Другої світової війни, біля якого проходять мітинги до Дня Перемоги.

      За ініціативи Костопільського районного братства ОУН-УПА імені генерал-хорунжого Клима  Савури, підтримки голови Головинської сільської ради Леонтія Вдовиченка та народного депутата України Миколи Кучерука, 3-го серпня 2013 року на цвинтарі у с. Велика Любаша було реставровано і впорядковано братську могилу трьох вояків УПА, які загинули від рук нкведистів. Серед них: Циган Сотенний Невідомий, Прометей Бунчужний Невідомий та Олексійчук Олексій Ворфоломійович. Дерев’яний хрест було замінено на кам’яний, а надгробок реконструйовано. Відбулося поминальне освячення місця захоронення українських повстанців.

          В 1954 році згідно рішення Ровенської облради від 20.11.54 року ліквідовано виконавчий комітет Великолюбашанської сільської ради, а село включено до Підлужненської сільради.

       В 1957 році на території села організоване Костопільське  звірогосподарство по вирощуванні песців, норок, лисиць.

       На  кінець 60 поч.70 р.р. на правому березі  р. Замчиська працювала  Великолюбаська електростанція. Електриками  були  Михайло Будько  зі своїм братом Михайлом.

           У 1986 р. в приміщенні колишньої середньої школи була відкрита лікарська амбулаторія, очолювана Лією Сенюк. Наприкінці 2001 року сільська амбулаторія отримала статус амбулаторії загальної практики сімейної медицини з керівником Ігором Захарчуком, пізніше Айною Раковою.

 Проживає населення 1007 чоловік.

  В даний час у селі є: лікарська амбулаторія сімейної медицини, поштове відділення, клуб, публічно-шкільна бібліотека, продовольчі магазини, кафе, Свято-Миколаївська церква.

Використана література:

Карп’юк А.М. Підлужне і навколишні села: Фрагменти історії.- Костопіль:ТзОВ «Костопільська друкарня», 2012.- С.76-93.

Спогади старожилів.          

 

Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi


Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz