Четвер, 24.08.2017, 02:10
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 111
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

ПШБ с. Деражне

вул. Гагаріна,1

Книжковий фонд - 11116 Користувачів -629

Бібліотекар: Даюк Зінаїда Миколаївна

 

ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

  Історія  Деражненської сільської бібліотеки починає свій відлік від 1940 року, коли згідно Постанови бюро Рівненського обкому КП(б)У від 3 лютого 1940 року в області відкривалися бібліотеки .Таким чином  відкрита Дераженська районна масова бібліотека. В післявоєнний період очолювала неї спеціаліст бібліотечної справи Лях Марія Іванівна, а бібліотеку для дітей та юнацтва – Кузнецова Олена Григорівна.

  В 1956 році в  масову бібліотеку введена посада бібліотекара на яку прийнято Левчик Ніну Денисівну.

  1957 рік.Завідування  районною масовою бібліотекою очолила випускниця Харківського інституту культури Тараніченко Лідію Сергіївну.

  В зв’язку з реорганізацією Деражненського району в 1959 році обидві районні бібліотеки об’єднані в Деражненску сільську  з дитячим відділом: книжковий фонд становив  30 тисяч прим.І розміщена вона у  приміщенні  колишньої польської школи, а в радянські часи – держбанку. З 1966 року дитяче відділення очолила  Марушкевич Марія Лукашівна, бібліотекар- Левчик Ніна Денисівна. Завідувала бібліотекою Мотчук Л.С. до виходу на пенсію в 1987 році. ЇЇ справу з тих пір продовжує Даюк Зінаїна Миколаївна.

  Вже у1928 році в Деражному  було організоване товариство «Просвіта» /Голова Бас Г.Ю./, при якому і створено бібліотеку. Скарбником і бібліотекарем був Томко Омелько Самійлович. У містечку Деражне у 30-і роки діяла польська школа. При ній існувала невеличка бібліотека польських письменників Кохановського, Сінкевича, Словацького.

  Під час реорганізації бібліотечної системи 1998 року, шляхом об’єднання сільської та шкільної  утворено ПШБ с. Деражне (бібліотекар Даюк З.М. кн..фонд 14184 прим.) та шкільний відділ ПШБ с. Деражне (бібліотекар Самчук В.А., кн.фонд 10086 прим.).


творча зустріч з Марією Гаврилюк

  с.Деражне Костопільського району Рівненської області

Село Деражне – центр Деражненської сільської ради. Воно розташоване на лівому березі р. Горинь Через населений пункт проходить магістральна дорога Т18117.

Свою історію с. Деражне розпочинає в глибинах 12-13 століть. Згідно з документацією, одна чи з найперших письмових згадок про с. Деражне у документі №51 за червень-серпень 1274 року така: « Ігумен монастиря Поча - Дева Андрей презначи законников…Лаодикия, Максентия и Кастория в монастир Деражненский». Якщо зважити на те, що монастирі засновувалися там, де проживало багато людей, враховуючи вигідне в стратегічному і комунікаційному відношенні розташування поселення, можна зробити висновок, що воно, як на ті часи, уже було великим. Походження назви селища походить від слова «деражня», яке означає «місце первинної обробки деревини». Село в певний час називали Деражня, Деражно, Деражне. 

Після занепаду Галицько-Волинської держави у XIV ст. до складу якої входило Деражне, весь край потрапляє до складу Литовської держави, а згодом у XV ст. до Речі Посполитої. Встановлено, що до 1596 року Деражне належало князю Юрію Чарторийському. Вже 1613 року на карті Т. Маковського Деражне позначається як містечко. Також відомо, що до 1621 року населений пункт належав Янушу Острозькому, потім деякий час ним володів князь Самуїл Корецький. В ХVII ст. під владою Речі Посполитої на Волині відбувається засилля католицизму, не стало винятком і Деражне.

У 1614 р. син князя Василя-Костянтина Острозького, перший в роду католик князь Януш збудував тут костел. Він же надав містечку магдебурзьке право. За переписом від 7 червня 1622 року Деражне знаходилося у власності князя Олександра-Януша Заславського воєводи Краковського. У XVII ст. Деражне - одне з чотирьох найголовніших у Речі Посполитій караїмських поселень разом з Тракаєм, Луцьком і Галичем. В часи національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1654-1654 рр. Деражне було зруйноване загонами повстанців. З цими подіями пов’язане також і занепад караїмської громади містечка. За переписом 1677-1679рр. містечко Деражне належить князю Радзівілу. Тільки  після поділів Польщі волинські землі були возз’єднані із землями, що входили в Російську державу.

 Першу згадку про церкву знаходимо у 1792 році - це була дерев’яна Хрестовоздвиженська церква. Після третього поділу Польщі власником Деражне стає Тадеуш-Божидар Подгороденський. У 1803 році він засновує в Деражному парафіяльне училище, яке вважається першим відомим навчальним закладом. Також цей поміщик запрошує відомого майстра садово-паркової архітектури Діонісія Міклера, який засновує парк. У цей час був збудований і палац Подгороденського (спалений в 1915р.). Внаслідок банкрутства онука Т. Подгороденського - Владислава Подгороденського Деражне на публічних торгах придбав відставний губернський поштмейстер Спекторський. Після нього Деражне переходить у володіння німецького підданого Вільгельма - Єліса Миколайовича Рау.

У 1888 році Деражне стає власністю Федора Андро - офіцера лейб гвардії гусарського полку, сина французького емігранта А.Ф.Андро де Ланжерона. На території церкви поховані син і онук Федора Андро. Майже три роки в селі жила дружина Ф.Андро Анна Оленіна, з якою зустрічався О.С.Пушкин. Похована А.Оленіна на території жіночого монастиря у м. Корці, де була садиба молодшої дочки Ф.Андро.

 Після вводу в дію південно-західної залізниці відпала необхідність у Горинському водному шляху, що накладає відбиток на містечко. Наприкінці XIX ст. за згадкою сучасника: «Деражне - містечко нічим неприглядне, окрім чудового парку, закладеного садівниками англійської школи». У 1824 р. в Деражному було збудовано нову муровану  Хрестовоздвиженську церкву.

У 1909 році Деражне належить до Ровенського повіту, Деражнянської волості. В ньому 123 двори, 729 жителів, знаходиться поліцейський стан - 5 чоловік (1 мировий посередник, 3 мирових судді, 1 слідчий). У 1910 році власником села стає Дмитро Федорович Андро. У 1913 році в Деражному було збудовано нову школу, яка вважалася закладом кращого типу, від цього часу в містечку діє два навчальні заклади. Напередодні І Світової війни в Деражному проживало 2729жителів, діяли земська лікарня, аптека, пошта і телеграф, 33 крамниці, налічувалося 2 книгарні.  Під час І Світової війни  між м. Деражне та с. Бичаль проходила лінія фронту. В Деражному розташовувалися австрійські війська, а в с. Бичаль російські. В наслідок бойових дій містечко було зруйноване. 

У 1939 році м. Деражне Деражнянської волості стає власністю графа Романа Потоцького, який  відбудовує палац Подгороденського, створює кінний завод. У вересні 1939 року основна частина західноукраїнських земель, які перебували до того часу у складі Польщі, увійшли до складу Української РСР. 4 грудня 1939 року була утворена Ровенська область і Деражненський район, який проіснував до 1959 року 

Мирне життя деражнян було перервано нападом фашистської Німеччини. Вже 28 червня 1941 р. Деражне  окуповане загарбниками. Найбільш трагічним роком в історії містечка Деражно став 1943 р.; його окупанти палили двічі. Перший раз горіли  хати за списками зрадників, за тиждень до Великодня. Другий раз на Вознесіння. Тоді було спалено ввесь населений пункт і церкву. Окупація тривала до 30 січня 1944 р. 

У 1945 році з ініціативи місцевих жителів відбудовано школу, у 1947 році – церкву. У березні 1945 року утворюється колгосп, відкривається лікарня. Деражненське лісництво відкривається в 1963 році. У 1965 році у с. Деражне здано в дію електропідстанцію.

Природні зони, пам’ятки природи: рельєф території рівнинний, ґрунтовий покрив представлений дерново-підзолистими неоглеєними та глеюватими піщаними та зв'язнопіщаними ґрунтами. На території села знаходяться залишки парку закладеного майстром садово-паркової архітектури Діонісієм Міклером.

Історико-архітектурні пам’ятки: Хрестовоздвиженська церква 1824 р., приміщення колишнього фундушевого училища та школи 1803 р., закрите римо-католицьке кладовище XIX ст., руїни палацу графа Р.Потоцького XIX ст.

Відомі особистості села: майже три роки в Деражному жила Анна Оленіна, з якою зустрічався О.С. Пушкін і присвятив їй цілу низку прекрасних творів; у селі мировим суддею працював відомий український художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член ОУН і УГВР, лицар Срібного Хреста Заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах» Ніл Хасевич, поет Ростислав Засс, заслужений лікар УРСР Мартинюк Р,М., заслужений вчитель УРСР Лиходід М.В., заслужений агроном Шабаровський В.П., заслужений працівник культури України та республіки Тува Войцешко Я.О., перекладач та краєзнавець Шабаровський В.Б.

Населення с. Деражне - 2055 жителів.

На території села Деражне знаходиться ЗОШ І-ІІІст., дитячий садок, будинок культури, підлітковий клуб, районна лікарня, поліклініка, ветеринарна лікарня, аптека, музична школа, пошта, відділення зв’язку, стадіон, 2-й державний пожежно-рятувальний підрозділ ТУ МНС України, лісництво, деревообробний завод, 25 суб’єктів підприємницької діяльності.

Список літератури: Історія міст і сіл України. Ровенська область. К., 1973., Шабаровський  В.В. Деражно: Хрестовоздвиженська церква на тлі історії. – Рівне: Азалія, 2006,

Шабаровський  В.В. Караїми на Волині: Штрихи до портрета загадкового народу / В.Шабаровський. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2013,

 Василенко Р. Деражному – сім століть // Червоний прапор, № 71, 12 квітня 1977 р., Документы, относящиеся к древней истории православного Почаевского монастыря на Волыни // Волынские епархиальные ведомости, № 5, 11 февраля 1898 р., Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: у 2-х тт. – Вінніпег. – т. 1, 1984 р.

Підготувала Самчук Валентина Анатоліївна, бібліотекар

Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi


Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz