Понеділок, 23.10.2017, 07:16
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 116
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

ПШБ с. Данчиміст

вул. Шкільна, 74

Книжковий фонд-10775  Користувачів-493

Бібліотекар: Мельник Олена Андріївна

 

ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

 Перша хата-читальня  організована в сільській хаті  1945 року і завідував нею  колишній партизан Гроза Григорій Захарович. Більшість населення неписьменне і мало хто читав .  1950 року бібліотека перенесена у медпункт, фонд налічував біля 1000 книг.

 

 1952 року збирали книги для шкільної бібліотеки, яку вела піонервожата, а до 1960 року  вона вже налучувала500 примірників, допомагало  районо. 1985 року у бібліотеці налічувалося 1200 художніх книг. Також був великий фонд підручників для безкоштовного користування.

 

 1956 р. у конторі колгоспу  імені Хрущова  у великій кімнаті була велика сільська бібліотека. 1960 року побудовано сільській  клуб «Супутник», куди  у дві кімнати  перенесли бібліотеку,завідуюча  бібліотекою  Фесюк Ніна Андріївна. Фонд сягав  більше 5000 примірників, читачів-400.

 

 1998року об’єднані  шкільна та сільська бібліотеки, створена публічно-шкільна  бібліотека з  фонд біля 10 тисяч. Перенесена  у шкільне приміщення. Бібліотекар Фесюк Олена Андріївна.

   Підчас зустрічі з поетом Ростиславом Ягничем.

с. Данчиміст Костопільського району Рівненської області

                    Село Данчиміст відноситься до Мирненської сільської ради, знаходиться на північний схід від міста Рівне (42 км) та міста Костопіль (7 км). Протяжність села із заходу на схід близько одного кілометра. Воно має три паралельні вулиці – Шкільну, Молодіжну, Колгоспну. В село прокладена дорога з твердим покриттям.

         Навколо села розташовані урочища, де колись  було по декілька хат хутірських поселень.                   Це :  Лази, Жолобок, Глинище , Язвина ,Купля , Кругла, Ляшівщина.

   Раніше село огинала річечка Бовдинка на півдні і заході, яка в період меліорації була перетворена  в штучне водоймище. Село зі сходу, півдня і заходу оточує ліс, що є частиною природно – територіального комплексу мішаних лісів Рівненщини.

        Люди селилися тут ще в добу неоліту. Рештки їхніх стоянок виявлено біля села, в урочищі Глинище, де знайдено кам'яні знаряддя праці, уламки глиняного посуду. Особливою цінністю є базальтова сокира з висвердленим отвором для руків'я (знаходиться в краєзнавчому музеї м. Костопіль).

Існує декілька легенд про  походження  назви села.

На території поселення ще в давні часи проживав дуже багатий пан. В нього була одна - єдина донька, яку він дуже любив. Батько вирішив подарувати дочці на день народження якийсь приємний подарунок. Дочка була дуже гарною, і батько наказав будувати міст, по якому б вона гуляла, на річці Бовдинка. Міст було збудовано, і на честь дочки названо - Доньчин міст. І тому село стало називатися - Данчиміст.

Із такою назвою ми зустрічаємося на сторінках книги О .Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся», яка вийшла в Канаді 1984 року.

 Є й інші перекази про виникнення топоніма.

Польська пані Дана розпорядилася збудувати розкішний палац на пагорбі, що знаходився серед боліт. А щоб не грузли коні та екіпажеві було легше добиратися до панської садиби, звеліла викласти міст із каменю.

Проте спокійне, безтурботне життя поміщиці тривало недовго. Грізна звістка про наближення татар викликала в її душі небезпідставну тривогу. Щоб ординці не змогли подолати болотяний простір, дала наказ негайно розібрати перед тим, як вороги увірвалися на територію палацу і вщент зруйнували його. Не стало ні маєтку, ні моста. Залишилося тільки поселення із назвою Данчин міст.

Людська пам'ять донесла до наших днів і таку легенду.

Жив колись тут багатий пан. Він мав дочку незвичайної краси на ймення Данка. Дівчині забажалося, щоб батько побудував через глибокий рів місток, який з'єднав би два сусідні села. Поміщик виконав волю дочки. На честь панночки назвали міст Данчин.

Протягом  ХІУ-ХУІІІ ст. населення Данчимоста  в основному займалося сільським господарством. Додатково – різними видами промислів: плели кошики,  чоловіки робили глиняні горщики; жінки восени і взимку терли льон терницями та пряли пряжу, ткали,  а весною вибілювали полотно.

На річці Бовдин був водяний млин, пізніше перероблений на паровий.

На початку двадцятого століття населення було під владою царської Росії. Усі предмети  початкової двокласної школи велися російською мовою.

1914 року село опинилося у прифронтовій смузі. Чоловіки пішли на першу  світову війну, багато з них не повернулося, а хто вернувся -  мав інвалідність. Вирощений урожай не було кому збирати. Однак,  і в цей тяжкий час у селі працювала школа.  Дітей вчили німецькою мовою, адже навкруг її проживали сім’ї німців-колоністів. Солтисом (головою) в цей час був Фесюк Олексій Савич.

Період з 1917 до 1921 року  наші земляки називали «слободою»(місцева говірка від слова «свобода»). Колишня влада відійшла, а нова ніяк не могла утвердитись.

Краєм панували поляки, котрі наводили свій порядок, взялися за наведення дисципліни серед населення. Заборонялося ходити до лісу. Лісник (гайовий) мав велику і сильну владу на довірених йому володіннях. Щоб зайти до лісу потрібно було  заплатити податок і взяти квита  за термін, на який  потрібен лісовий масив. В іншому випадку,  зібрані ягоди чи гриби конфіскувалися разом з посудинами. За випасання худоби на лісових галявинах  платили податок. На  дрова чи будматеріали також повинен бути документ.

Основне населення – селяни, які жили дуже бідно. Селянська хата нагадувала низьку халупу, де жильці  спали  на  полу – дошках,  встелених горохвіною, соломою і покритих  самотканим рядном.  В основному їли картоплю, адже хліба не вистачало. Не знали, що таке цукор. Жителі  суворо дотримувалися постів.

Білизну вибілювали попелом у жлукті, ходили у саморобних постолах, дрепах.  Якщо хто захворіє, то возили у Костопіль до лікаря: за прийом 5-10 злотих. А операція коштувала плату корови.

В селі була чотирикласна  польська школа. Учнів біля 100 чоловік: навчали вчителі з Костополя  польською мовою, а українська йшла як іноземна. В цей час  деякі жителі емігрували  за кордон.

Заможніші мали багато землі: на Бовдині сім’ї поляків Юзьо Віньо Недзівський, Козловський(мав свого млина.)

У свята  населення гарно вдягалося: довгі вишити сорочки, поверх яких камізельки, вишитий фартух, обов’язкове намисто (пацьорки). На голові – стрічки. Чобітки носили заміжні жінки, а дівчата – черевики.

Земля стала основним джерелом існування. Коли збирали урожай, найперше кожен мав здати поставку державі, частину зерна залишали на насіння, решта йшла на прожиття для сім’ї. Кожен господар мав відбути шарварок - відпрацювати  певну кількість днів на  ремонті дороги, без будь - якої техніки; землю копали лопатою, а перевозили підводами.

.Данчиміст входив до Костопільської волості.

Почалася Велика Вітчизняна війна. Німці в селі не жили, але підтримували зв’язок через сільраду, де  головою був  Басюк Аркадій Семенович, а фінагеном  його брат Іван. Німці хотіли їх розстріляти, але населення заступилося, адже вони були гарні господарники. Чоловіки села йшли в німецьку міліцію. Над будинком сільради майорів жовто-блакитний прапор.

В «чистий четвер» 1943 року німці окружили село. Людей зігнали в кар’єр  за селом, де тепер школа. Німець на сходці зачитав список жителів, 16 чоловік, яким потрібно вийти наперед. Їх забрали і повезли в Костопіль, а неподалік сучасної об’їздної дороги було вбито.

У лісі жили члени УПА: Басюк Євтух Степанович, Басюк Матвій Степанович, Басюк Тиміш Федорович, Гаврилюк Лук’ян Іванович, Максимчук Федір Васильович. Всіх їх, крім Кожушка Ульяна, вбито партизанами. Серед членів УПА особливою жорстокістю відрізнявся Басюк Василь Левкович, який пізніше був убитий в с.Корчів’я партизанами.

 Жителі села в основному жили у криївках у лісі, там була і худоба. У жнива 1943 року німці спалили село, залишилася тільки школа із портретом Гітлера.

  Колгосп в селі Данчиміст створений в 1948 році. Носив ім’я Калініна. Спочатку в колгосп входили 9 сімей, які і були  його основоположниками. Перший голова колгоспу - Антонець Матвій. Сім’ї  здавали свої землі, худобу, коні, свині, птицю в колгосп. Щоб збудувати стайні, клуні в колгоспі, люди розбирали домашні будівлі і будували на колгоспній території . Також забирали сільськогосподарський реманент. Колгосп мав свій сад, огородню бригаду. Перший бригадир  огородньої бригади – Басюк Матвій, бригадир рільничої бригади – Кожушок Олександр Давидович,  перша свинарка – Драганчук Ольга, доярка – Мельник Зося.

  Люди працювали дуже важко, в основному праця була ручна. До роботи в колгоспі  залучали також і дітей. Щоб заробити трудодень працювати  потрібно майже два дні. На трудодень платили 200 г зерна жита і 5 копійок. 

В 1951 році Данчимістський колгосп було об’єднано з Мирнівським  колгоспом  імені  Сталіна, голова - Омеляненко Іван. В Данчимості залишилася бригада № 3 імені Хрущова.

 

 

        Перша хата-читальня  організована в сільській хаті  1945 року і завідував нею  колишній партизан Гроза Григорій Захарович. Більшість населення неписьменне і мало хто читав .  1950 року бібліотека перенесена у медпункт, фонд налічував біля 1000 книг.  1952 року збирали книги для шкільної бібліотеки, яку вела піонервожата, а до 1960 року  вона вже налічувала  500 примірників, допомагало   районо. 1985 року у бібліотеці налічувалося 1200 художніх книг. Також був великий фонд підручників для безкоштовного користування.

         1956 р. у конторі колгоспу  імені Хрущова  у великій кімнаті розмістили сільську бібліотеку. 1960 року побудовано сільській  клуб «Супутник», куди  у дві кімнати  перенесли книгозбірню - завідуюча  бібліотекою  Фесюк Ніна Андріївна. Фонд сягав  більше 5000 примірників, читачів-400.

         1998 року об’єднані  шкільна та сільська бібліотеки, утворена публічно-шкільна  бібліотека з  фонд біля 10 тисяч. Перенесена  у шкільне приміщення. Бібліотекар Фесюк Олена Андріївна.

Як зазвичай у гарному і працьовитому селі проживають і гарні працьовиті люди так і в селі Данчиміст є народні умільці, майстри декоративно-ужиткового мистецтва. Вишивальниці : Борейчук Людмила, Кожушок Людмила. Майстер лозоплетіння Микитенко Василь Григорович. Художники-аматори Максимчук Володимир, Котелюк Надія.

Станом на 1 січня 2014 року в селі проживає 537 жителів.

 На сьогоднішній день в Данчимості є: фермерське господарство, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, публічно-шкільна бібліотека, клуб, три магазини, ФАП, Свято-Михайлівська церква.

Матеріал підготувала  Мельник Олена Андріївна, бібліотекар

Використана література:

Стежками легенд і переказів. Фольклорні топоніми Костопільщини./Упорядник А.Карп’юк.- Костопіль.- ЗАТ «Костопільська друкарня,2001.- С.13.

Левчук К. Мелодії поліського передзвону - Костопіль, 2006.

 

 

 

 

Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi



Що таке віртуальна довідка?

Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz