Четвер, 29.06.2017, 09:59
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 111
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

ПШБ с. Берестовець

 

вул. Жовтнева,52    вул. Сидорова, 5 

 

 

Книжковий фонд-17251  Користувачів-550
Бібліотекар: Омельчук Ірина Василівна

 

 

   ІСТОРІЯ  БІБЛІОТЕКИ

Берестовецька бібліотека створена у 1955 року, розміщена у пристосованому приміщенні, обслуговувала  60 читачів. Коли у 1958 році у селі побудували клуб, бібліотеку перенесли у відведену кімнату і  бібліотекарем працювала Чухлова Марія Георгіївн з педагогічною освітою.   1968 року  бібліотеку прийняла спеціаліст з вищою бібліотечною освітою Дячук Євгенія Вікторівна, яка очолювала заклад до виходу на пенсію. Бібліотека  була одна з кращих в районі , носила почесне звання « Бібліотека відмінної роботи».Основні групи читачів: учні середньої школи, студенти, працівники  спецкар’єру, колгоспники колгоспу «Маяк».

Після реорганізації 1998 року  шляхом об’єднання шкільної і сільської утворена публічно-шкільна бібліотека с. Берестовець, фонд якої знаходиться у 2 приміщеннях: шкільному та клубному. Спочатку працювало 2 бібліотекарі: Кривчук Валентина Лук’янівна та Омельчук Галина Ничипорівна. В даний час бібліотеку очолює Омельчук Ірина Василівна . спеціаліст з вищою бібліотечною освітою.

ІСТОРІЯ СЕЛА БЕРЕСТОВЕЦЬ

Першою писемною згадкою про виникнення Берестовця (Старого) є 1580 рік. Пошлемося на книгу Я.Пури: «BerestoviecStary (1580), Berestoviec (1769), Berestoviec (1927), Берестовець (при річці Борковій, прит. Горині) (1946), Берестовець, Новий Берестовець (1961)».

Людська пам’ять зберегла назви, від яких віє старовиною. Про це свідчить, зокрема, урочище Замок, що знаходиться за декілька кілометрів на захід від центру села. Чи був там замок, сказати не наважуємося. А панський палац таки існував. Збереглися до наших днів залишки земляного валу. Очевидно, поселення існувало і тоді, коли волинські землі належали литовським і польським магнатам (ХІV-ХVcт.).

А село, оточене дрімучими лісами, з невеличкою річечкою Борковою - притокою Горині, існувало ще за княжих часів - за Київської Русі. І було тоді містечком, навіть центром удільного князівства. Форма «Берестовець» виникла вже десь у ХV– ХVІ ст., коли поселення втратило своє суспільне значення. Що ж до назви села, існує такий переказ: « На місці сучасного Берестовця ріс березовий гай. Головним промислом чоловіків було добування дьогтю. Вони на широкій галявині викопували глибоку яму і доверху заповнювали її березовою корою – берестом. Потім брали в руки смолоскипи і ставали навколо неї. Старший за віком, тримаючи в руках хліб-сіль, тричі обходив яму, із зав’язаними очима опускався вниз і ставав на середину купи бересту. Коли дігтярі запалювали кору, вибігав із ями. Кора, потріскуючи горіла, а з неї скапувала клейка речовина – смола. Так виготовляли дьоготь. Від слова «берест», як гадають, і виникла назва Берестовець».

Володарями Берестовця в часи середньовіччя були Степанські та Острозькі князі. Село знаходилося на лівому березі річки. Але хтось із власників домігся, аби кріпаки переселилися на правий. На лівій стороні, на підвищенні пан вирішив побудувати палац розкішний, закласти сад і парк з рідкісними породами дерев та екзотичними рослинами. Територію наказав обсадити кримськими пірамідальними тополями.

Наприкінці ХІХ ст. Берестовець належав нащадкам феодалів-поміщиків Знамеровських. На початку ХХ ст. ним володіли Рогалінські і Мадейські .

Берестовець став відомим передусім величезними покладами унікального каменю вулканічного походження – базальту.

Наприкінці ХVІІІст. випадок допоміг виявити великий поклад базальту біля села Берестовець. В звіті геологорозвідних робіт за 1956 рік є запис, що: «…відповідно до розповідей місцевих жителів, які були передані усно, першовідкривачем базальту був сільський житель на прізвище Корейчук, який вирішив викопати у своєму садку колодязь, але натрапив на незвичайний, дуже твердий камінь чорного кольору». Відомості про перші кам’яні копальні припадають на 1835 рік. Базальт розроблявся тоді на невеликій площі.

У вересні 1920 року, коли західні землі стали частиною польсько-литовської держави, польські інженери звернули особливу увагу на цей український камінь. Його видобуток посилився тоді, коли «Товариство експлуатації каменоломень» із Кракова роздержавило базальтові терени власників Мадейських. 1929 року з Берестовця до Костополя  прокладена вузькоколійка, тож став можливим експорт каменю.

1927 року в кар’єрі працювало вже 400 робітників, котрі щомісяця видобували до 10 тисяч тон каменю річною вартістю продукції 1400000 злотих. З базальту виготовляли надмогильні пам’ятники, але основна його маса йшла на покриття доріг, брукування вулиць - берестовецьким каменем вимощені вулиці й майдани багатьох європейських столиць – Варшави, Парижа, Люксембурга , Женеви та ін.

Десь у 1912 році в селі організували навчання грамоти, хоч приміщення для навчання не було, учні збиралися по хатах. А вже при Польщі, 1924 р. відкрито початкову школу, викладання в якій велося польською мовою. Через нестатки мало хто відвідував уроки.

До війни в Берестовці проживали люди кількох національностей. Неподалік села були дві німецькі колонії: перша – в лісі, як іти до Глажеви, друга – в бік села Корчин. Край дороги, що вела до Головина, був польський хутір, а в самому селі мешкали навіть небагато французів і євреї, що вели торгівлю.

Базальтові стовпи (геологічний заказник). Він знаходиться на Івано-Долинському родовищі базальтів, що в с. Берестовець Костопільського району.

Базальтові стовпи – різновид базальтів, що має в поперечному перерізі - форму від чотирьохгранних до семигранних. Товщина стовпів коливається в межах від 0,6 до 1,2м. Переважають із товщиною 0,8-1,0м. Висота - від 3-х до 30м.

 
 
 

Загальна протяжність відслонень базальтів у межах заказнику 180-230м. Також на території заказнику є мінерали: адуляр, хлорит, яніт, кварц, халцедон, кальцит, барит, гематит, пірит, марказит, псиломелан, борніт, азурит, мідь самородна.

Берестовець відомий не тільки в Україні, але й у Європі великими запасами покладів базальту. Базальт  вулканічного походження, легко обробляється і вирізається алмазними пилами. При поліруванні дає дзеркальний блиск. В основному, базальт використовують для поверхонь доріг – виробляють щебінь, бут, шашку, бруківку і кам’яну крошку.

Сучасний стан:  Село Берестовець підпорядковане Головинській сільській раді. В селі   нараховується 262 двори і 766 жителів.

Берестовець сьогодні: це приватна фірма «Каменяр-Древ» та МП «Базальт» підприємців Л.В.Вдовиченка та М.І.Науліка, що виробляють  вироби з базальту різних фасонів та конфігурацій; більше десятка малопотужних виробництв приватних підприємців, які займаються виробами з базальту;  ЗОШ І-ІІІ ступенів, де навчається 98 учнів; дошкільний навчальний заклад «Ялинка»;  будинок культури та публічно-шкільна бібліотека;  лікарська амбулаторія сімейної медицини;  відділення зв’язку;  три сучасних магазини; Різдво-Богородичний храм.

До визначних пам’яток села належать:  пам'ятник борцям за волю України;  пам'ятник Герою Радянського Союзу В.Т.Сидорову; комплекс пам'ятників загиблим  повстанцям в урочищі Старий Дуб.

       Багата  талантами  берестовецька земля. Популярності набули портретно-художні зображення на камені. Започаткував цю справу М. А. Таргоній, а згодом ще й зайнявся художнім випалюванням по дереву. Його копійовані картини «Моє рідне Полісся», «Гуцульська вірність», «Жіночий монастир», «Воскресіння Ісуса Христа», «Венера в гостях у Нептуна», «Ревність» та багато інших не просто милують зір, у них душа майстра і високий естетичний смак.

        Послідовниками портретно-художнього розпису на камені стали Микола Дмитрук, Лідія Таргоній, Андрій Соломко, Марія Таргоній, Юрій Ягнич, про якого кажуть «майстер золоті руки». Відточивши майстерність, він бездоганно виконував замовлення для художнього оформлення фрагментів пам’ятників на Козацьких могилах у Берестечку, сувенірно-художнє зображення Марії Заньковецької для Львівського театру ім.Марії Заньковецької.Його вироби  привертають увагу і відвідувачів районного краєзнавчого музею у м. Костопіль.

Гарно володіє  поетичним словом МиколаСергійович Новак – вчитель за фахом та поет за покликанням. Видав чотири збірки:  «Багатим і бідним і ненародженим» - переспіви з «Кобзаря»(2004), «Любов, влада і революція» - на крилах поезії Лесі Українки(2005), «Селянський бізнес»(2010), «Почуй, Боже, мою мову»(2010).

Ростислав Володимирович Ягнич – «співець душі народної», співець, який у своїх поетичних творах  оспівує красу нашого поліського краю. В 2002 році вийшла перша збірка творів Ростислава Ягнича «До дідуся в гості», у 2005р.- «До вас я руки простягаю», а в 2007 році відразу дві збірки - «Село - моя любов, моя печаль» та «Барви ріднокраю».

В селі є багато здібних особистостей: музикант-віртуоз Михайло Васильович Таргоній та Віталій Соломко. А Віктор Іванович Озарчук, прикутий до інвалідного візка, проте досконало освоїв лозоплетіння.

Список використаних джерел:

Велич і краса Костопільського краю: 70 років району/ авт. – упоряд. К.Янишен. – Костопіль, 2009. – 57с.;

Дем’янчук Г. Барви Полісся/ Г.Дем’янчук. – Львів: «Каменяр», 1975. – 95с.;

Стежками легенд та переказів/ упоряд. А.Карп’юк. – Костопіль: ЗАТ «Костопільськадрукарня», 2001. – 38с.;

Ягнич Р. Село – моя любов, моя печаль/ Р.Ягнич. – Костопіль: ЗАТ «Костопільська друкарня», 2007. – 154 с.

Підготувала: Омельчук Ірина Василівна – бібліотекар Тел. моб. (067) 16-70-830

 


 

 

Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi


Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz