Неділя, 25.06.2017, 15:04
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 111
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Історія села Звіздівка

Символи Звіздівської сільської ради

Звіздівська сільська рада
Костопільського району
Рівненської області
( 9-та сесія 4 – го скликання )


Рішення № 101
Від 30 грудня 2003 року
Про символи Звіздівської сільської ради

1.Затвердити проект герба Звіздівської сільської ради.
ГЕРБ : у синьому колі сім золотих зірок, що уособлюють Чумацький Шлях
2. Затвердити прапор Звіздівської сільської ради
ПРАПОР : квадратне блакитне полотнище, на якому розміщено сім жовтих зірок.
Золоті зірки символізують рух уперед. Синій колір символізує водні ресурси, на які така багата Звіздівська сільська рада.
3. Автори проектів : Ю. Терлецький, М.Омельчук , П.Кричильський.

                                                                                                                                                                       Голова сільської ради П.Кричильський.

Історія села


Село Звіздівка - центр Звіздівської сільської ради. Лежить на лівому березі Горині, за 35 км від районного центру, за 28 км від залізничної станції Клевань. Дворів -222, нас -789 чол.
Село лежить на пн.-зх. від обласного центру, на лівому березі річки Горинь. Його координати 26 13 сх.д. і 50 55 пн.ш. Розташоване село на Костопільській денудаційній рівнині, з абсолютними висотами від 150 м до 200м.
Волинське Полісся… Маленька гілка на могутньому древі України. Сьогодні ми є свідками того, як з року в рік зростає зацікавлення історією рідного краю. До неї спраглими вустами припадають, наче мандрівник до цілющого джерела у спекотну днину, люди різного віку, прагнуть глибше дізнатися про історичне минуле свого краю.
Кілька століть тому не тільки Подніпров’я і Поділля, а й Полісся потерпало від набігів кримських татар, копита їхніх коней топтали землю нашого краю. Вони знищували все на своєму шляху. Але люди встигли врятуватися, кинувши все і тікаючи в густі ліси і чагарники. На нових місцях потроху освоювалися, облаштовувалися нові поселення.
У дорадянські часи доля селян цілком і повністю залежала від кількості і якості землі, що припадала на душу населення. земля була основним джерелом існування. У той час найкращими господарями в нашому селі була сім’я Шибловських.
Основною тягловою силою у хліборобів були воли, коней мав тільки дехто. Волами орали, а конем боронували - так швидше і якісніше.
На початку 20 ст. наші хлібороби обробляли землю дерев’яним кругом із залізним лемешем. Борони, колеса, осі возів виготовляли також із міцного дерева.
Успіх хлібороба цілком залежав від продуктивності та якості його праці. Найзаповзятішим господарем у селі був Шибловський (вулична назва). Найкращі коні теж були у них.
Період з 1917 до 1921 року наші земляки називали «слободою» і тутешня вимова від слова «свобода». Сільське житло тоді мало просту конструкцію: будівля під одним дахом складалася із сіней та великої кімнати. Найголовнішими мурами були піч для приготування їжі, випікання хліба і груба для обігріву приміщення. сім’ї були великими. В одній хаті жили навіть по кілька сімей. З меблів мали ліжко, стіл на покуті, за ним під передньою поперечною стіною- канапу, вздовж бокової парадної стіни від покутя і аж до мисника – лавку. На краю лавки з приходу – постійне місце для відра з водою.
Мисником слугував звичайний стелаж із поличок, фасад якого закривався полотняною фіранкою. для зберігання одягу слугували скрині - придане господині. переносними меблями були ослони: на них виконували різні роботи. Усе виготовляли із дощок, а долівка глиняна, щотижня її підмазували новим розчином, перед святами ще й червоним піском.
Для ведення господарства потрібно було мати хліва з кількома секціями, бо кожний вид тварин тримали окремо. Була клуня, для обмолоту та зберігання збіжжя.
Коли селянин упорав поле, обмолотив збіжжя, він шукав тимчасової роботи на лісорозробках: заробляв гроші, запасався дровами, а то і матеріалами для будівництва.
Жінки з наставанням зимової пори бралися за обробку льону та конопель. першу з осені терли на терницях, очищали від костриці, микали мички і цілу зиму пряли. Нитки змотували у клубочки, а під весну, до початку польових робіт, ткали полотно. Виткати полотно – ще не все, з верстата воно виходить дуже цупким, треба ще вибілити і зробити відносно м»яким. А для цього багато разів потрібно вимочувати у воді, вибивати прачем і розстеляти на молодій зеленій траві проти сонця. Цим займалися біля річки Горині. До всіх, без вийнятку, робіт батьки залучали дітей. Батьківське слово для дітей було законом і обговоренню не підлягало.
Члени клубу «Журавка» зібрали багато цікавих матеріалів - народних легенд і переказів, що віддзеркалюють походження назв сіл Звіздівка, Чудви, Корчин, у тому числі значної кількості вулиць, кутків, полів, урочищ та інших мікрооб’єктів. Топоніміка – то частина нашої історії, віконце у минуле. Вагомий внесок у справу вивчення географічних назв Західного Полісся, у тому числі і Звіздівки, у свій час зробив історик- краєзнавець Микола Теодорович. Краєм комариних боліт і непролазних лісових нетрів, краєм чорної нужди і безпросвітних злиднів- такою колись була Рівненщина, наша рідна Звіздівка.
Так, чи не найавторитетніший для нас Початковий літопис (XIст.) вказує, що по Горині жили древляни – лісові люди. Давним-давно загубилося моє село. Люди ходили у постолах і мріяли про те, коли буде вдосталь хліба. Час ішов а хліба не було. Низенькі хати із сом’яними стріхами, у яких світили лучиною, каганцем. Таким було моє село раніше.
Село Звіздівка - назва дана у післявоєнний період. Історична назва Звиздже, Звизже. Існує дві версії походження назви: Перша. Село утворилося внаслідок виселення сюди непокірних і бунтівливих селян із сусідніх сіл, щоб їм далеко було ходити на панщину. Тобто їх звозили із сусідніх сіл. Тому назва Звиздже походить від слова «звозити». Друга. Село утворилося на пагобах над Горинню, де відчуваються вітри, які свищуть. Звідси назва Свище, яка переформувалася у Звиздже. А з 1946 року - Звіздівка.
Перша письмова згадка про село належить до 1577 року. Згадки про село є також, датовані 1620, 1755, 1855, 1890, 1946 роками. З найдавніших часів якихось особливих відомостей немає. Але археологічні знахідки підтверджують, що у глибоку давнину тут проживали племена первісних мисливців. В околицях сіл Чудви, Корчин, Звіздівка знайдено кам’яні наконечники стріл, списів, ручні рубила. А в урочищі «Провалля» - фрагмент зуба мамонта. На осушеному болоті села Чудви знайдено зуби диких коней - тарпанів.
У 1926 році в урочищі Піски членами археологічної експедиції під керівництвом Савицької було знайдено багато речей епохи кам’яного віку.


Звіздівка – наш рідний край,
Наше поліське село.
З давніх-давен у всі віки
Ти нам колискою було

Це край одвічних трударів
Край сівячів, край косарів
Лісівників і скотарів
Цей край зростив і льонарів.


Кажуть, сучасне - це дорога з минулого в майбутнє, це своєрідний місток, що єднає береги людського життя. Походження назви Горинь одні пов’язують з південно-слов’янським «герін» - джерело, інші – із староруським «горина» - гориста місцевість. Адже у далеку давнину річка там і називалася - Горина. В Іпатіївському літописі за 1150 рік, де йшла мова про Ізяслава Мстиславовича , було написано: «… перейшов Горину і став табором».
Сучасна назва з’явилася у письмових джерелах 1450 року. В одній із українських грамот 15 ст. записано: «урочища сину моєму Василю отказую в повіті Луцькім над Горинь-рікою».

Мікротопоніми нашого села


Кожен географічний об’єкт має свою назву. Наука, яка їх вивчає називається топонімікою.
Географічні назви села Звіздівка утворювалися протягом тривалого часу. Місцеві мікротопоніми знайомлять нас із особливостями географічного положення села, околиць, життям і побутом населення, характером поверхні, рослинним і тваринним світом, історичними подіями.
Пиріг- поле , яке має форму пирога.
Скопіїв– походить від назви поселення « скопіїв «, що було в давнину навпроти даного кутка, прилеглого до річки.
Оселиця – походить від слова селитися. Колись там селилися, тобто будувалися люди, яких пани виганяли зі своїх сіл за непокірність.
Попова – колись навпроти, через річку Горинь, з боку села Чудви знаходився луг священника села Бичаль, тобто попа ( як у нас кажуть ).
Жидова – луг, що за часів панської Польщі належав жителю єврейської національності.
Коренева – походить від слова корінь. Над річкою росли верби, кущі і було дуже багато коріння, яке підмивала вода.
За городом – довгий час навпроти даного кутка знаходилися городи, земельні ділянки селян.
Лука – луг ( лука )- ця назва походить від того, що дана територія знаходиться проти панської " Панської луки ".
Малий вигін – назва пішла від розміру. Постійно використовується жителями села як пасовище, куди вони виганяють худобу.
Великий вигін – назва пішла від того, що за розміром перевищує у декілька разів малий вигін. Використовується як пасовище.
Водочерп – назва походить від слова черпати. В цьому місці колись поїли волів, коней, корів.
Панська лука – луг, який належав панській родині, що проживала в селі Корчин.
За мостом – ця назва виникла просто після спорудження мосту в даному районі ( через річку Горинь ).
Кульшина – конфігурація площі нагадує куль риболовецької снасті. Звідси і назва "кульшина ".

Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi


Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz