Вівторок, 24.10.2017, 12:01
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 116
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Історія села Ставок

 Село Ставок розташоване на березі річки Горинь. Воно дуже велике і гарне. Все воно потопає в зелені. Назва села походить від того, що колись тут був великий ставок, в якому юдилося багато риби. Наприклад, хтось їхав по рибу і його запитували: „Куди їдеш?". Та людина відповідала: „На ставок". З того часу поселення почало називатися Ставок.

Перша письмова згадка про село належить до 1577 року. В 1743 році число жителів в селі було понад 1100 чоловік. Люди жили бідно, хоч навколо лежала родюча земля. Селянам було тяжко обробляти її, бо не всі мали пару коней або волів. 12 пар коней було тільки в попа. Бідняки ходили в полотняному одязі, постолах. Вони жили в маленьких хатах, накритих соломою. Вікна були невеликі, димаря на хаті зовсім не було, дим виходив через двері. Темними вечорами світили личиною, трохи пізніше свічками. В хаті біля печі був полик, де сім'я спала. Під стінами стояли лавки, біля передньої стіни — стіл, їжа була одноманітною. М'ясо було тільки у великі свята. 19 років перебували селяни під гнітом польської шляхти.
В селі була корчма, її власником був багатий єврей. В травні 1910 року в селі Ставок відбувся страйк селян, які працювали на плантаціях цукрових буряків місцевого поміщика. Вони вимагали підвищення поденної плати. Кругом села були луки і ліс. Луки так і залишилися. Тільки там, де зараз Вижара, були озера, болота, зарослі кущами. А там, де зараз поле, яке називається „діброва", був ліс, що складався майже з самих дубів. Село було дуже чисте. Тут не було сміття. Вулиці були обсаджені деревами. Білі чепурні хатки потопали в зелені садків.
За царя була побудована школа. Вчителем був батюшка, так як він був самою розумнішою людиною на селі. В школі вчилися по церковних книжках. А потім дітей в школі навчав і вчитель. Пани наймали для своїх дітей приватних вчителів. Вони навчали панських дітей того, що вміли самі.
Хати були невеликі, покриті соломою, стояли близенько одна біля одної. Люди не мали великих подвір'їв, вони економили землю. Була між хатами вузенька вуличка, щоб можна було пройти до хати.
Але сталась велика пожежа у нашому селі. І погоріли майже усі хати, тому що були дерев'яні, а стріхи були солом'яні і полум'я легко переходило з однієї хати на іншу.
Люди почали розселятися по хуторах на свої землі. Так з однієї вулиці село поступово більшало. Стало три вулиці, які об'єдналися назвою Псігурка. Ця назва походить від того, що на горі жила пані, в якої було багато собак. Вона часто випускала їх на прогулянку, їх було так багато, що вони займали майже усю гору, Псяча гора ,а по-польськи -псі гурка. Від назви гори весь куток почав так називатися.
Були в селі магазини ,в яких продавали різні товари. Завідували ними євреї. А хліб пекли свій.
В 30-х роках X ст. в селі діяли селяни, члени ОУН, Шевчик Федот, Токар Трохим, Павловський Василь, Савтира Степан. Вони поширювали підтримку селянам, працювали в українських організаціях, організували відзначення Тараса Григоровича Шевченка.
В роки великої вітчизняної війни боролися проти фашистів на фронтах. В навколишніх лісах вели боротьбу члени УПА. Після війни 1949 року в селі Ставок був організований колгосп. Життя не ладилось. Селяни отримували копійчану плату. Це виникало велике обурення і не вдоволення селян.
Зараз в селі є нова неповна середня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок «Сонечко», п'ять торгових точок, приватні підприємства по переробці базальту.

 


Гордістю нашого села є Народний самодіяльний фольклорно – етнографічний ансамбль «Горина» під керівництвом Ольги Середи, який був організований у 1986 р. як хор-ланка.  Ансамбль неодноразово брав участь у різноманітних конкурсах та фестивалях. Жінки звеселяють своїми піснями і мешканців села. В репертуарі колективу – пісні козацькі, повстанські, купальські, веснянки, колядки, щедрівки.


Славиться наше народними умільцями: ткалями, вишивальницями, різьбярами по дереву.


Ткаля Марія Липенець


Вишивальниця Надія Волянюк


 




Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi



Що таке віртуальна довідка?

Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz