Субота, 18.08.2018, 17:47
Вітаю Вас Гість | RSS

Костопільська ЦСПШБ

Меню сайту
Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте нашу бібліотеку?
Всього відповідей: 123
Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Цимбалюк І. З.

Цимбалюк Іван Захарович

Народився в селі Мала Любаша 9 червня 1926 року в багатодітній сім'ї. У 1940 році закінчив 4-й клас сільської школи. Коли в 1941 році розпочалася Велика Вітчизняна війна, батька Івана забрали на фронт. Незабаром на батьки прийшла похоронка і на плечі юнака лягло все господарство, так як він був в сім’ї найстарший із дітей, 25 березня 1944 року Іван Захарович був призваний на військову службу в діючу армію (на той час йому не виповнилося 18 років). 16 травня 1944 року прийняв присягу в 160-му гвардійському стрілецькому полку. В тому ж році отримав тяжке поранення в ногу. Лікувався два місяці в госпіталі в місті Мінськ та повернувся на фронт, а в 1945 році - отримав тяжку контузію і лікувався в госпіталі в місті Бобруйськ. Після повернення у військову частину був нагороджений орденом «За бойові заслуги» II ступеня. В серпні 1947 року був демобілізований з інвалідністю ІІІ групи.

В 1949 році одружився та розпочав господарювати з дружиною. З 1954 року розпочав працювати на Костопільському домобудівному комбінаті, де пропрацював більше 30-ти років. Та не довгим було сімейне щастя: в 1962 році померла дружина, лишивши трос діток: дочок Ольгу та Людмилу, сина Віталія. В 1964 році одружився вдруге, адже в домі повинна бути господиня.

Нелегкою була доля Івана Захаровича: в 1978 році трагічно загинула дочка Людмила, залишивши 11-місячну внучку. Майже одночасно пішли із життя зяті Ростислав та Дмитро, а в 2010 році помер син Віталій. З 2008 року залишився в домі сам. дружина Ганна померла, з якою прожили 44 роки.

Хоча Іван Захарович в 2009 році став інвалідом І групи, та на самостійність і безпорадність не нарікає, бо піклується щоденно про нього дочка Ольга та невістка Галина. А ще втішають і дарують радість 7 внуків та 13 правнуків. Щоденно дякує Богу за подаровані життєві дні та радіє.

Помер 18 травня 2015 року.

Нагороджений 
орденом «За бойові заслуги» II ступеня,
медаль «За отвагу», 
медаль «За Победу над Германией»,
ювілейні медалі Перемоги.

Матеріал з газети:
Никончук О. Спогади фронтовиків  Другої світової війни : [про Івана Цимбалюка з села Мала Любаша] / О. Никончук // Новини Костопільщини. – 2018. – № 18 (5 трав.). – С. 2.

- Мене забрали на війну у  березні   1944-го   року. Спочатку привезли в Білорусію. Минуло всього кілька днів, як нас, ще не навчених новобранців, кинули в бій. У тому бою полягло дуже багато бійців. Ми були погано озброєні, а де-хто навіть гвинтівки не мав. На все життя запам'яталося, як перед наступом командири наказували: «Бойцы! Родина и товарищ Сталин верят в вас! Главное - не трусить. Те, кому не досталось оружия, должньї добыть его в бою...». Вибору не було ні в кого. Так і пішли багато хто в атаку без зброї в руках. Підбирали її у тих, хто падав на полі бою. Мені ж дали тяжкий кулемет.

Після того наступу на халяві правого чобота я побачив дві дірки. «Повезло тобі, - казали і хлопці, - вберіг ногу від кулі». Та вже в наступній битві з гітлерівцями вберегтися не вдалося. В ту ногу, що раніше обминули кулі, вцілило кілька осколків від вибуху ворожого снаряда...

Мене доставили у військовий госпіталь у місто Барановичі. Там пройшов курс лікування. Після того відпустили на два місяці додому. А коли набрався сил, знову потрапив на Білоруський фронт. Пам'ятаю тяжкі бої під Брянськом. Там полягло дуже багато людей, мене ж смерть помилувала, відбувся тяжкою контузією.

Пошук


Для користувачів
в бібліотеці діє зона Wi-Fi



Що таке віртуальна довідка?

Корисні посилання



















Сайт Звіздівської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мащанської публічно-шкільної бібліотеки

Блог Мирненської публічно-шкільної бібліотеки





Copyright MyCorp © 2018
Створити безкоштовний сайт на uCoz